рассылки subscribe.ru
ok
Новости/аналитика
Приложение к материалу "А ТЫ вступил в КЛАСТЕР?"
05.09.2008 15:51

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від ___ ___________ 2008 р. № _____-р

Київ

Про схвалення Концепції

створення кластерів в Україні

Схвалити Концепцію створення кластерів в Україні, що додається.

Прем’єр-міністр України Ю. ТИМОШЕНКО

СХВАЛЕНО

Розпорядженням Кабінету Міністрів України

від _______ 2008 р. №______

Концепція

створення кластерів в Україні

Проблема, на розв’язання якої спрямована Концепція

В умовах сучасних світогосподарських відносин пожвавлення економічного розвитку, зростання конкурентоспроможності регіонів та держави має здійснюватись за рахунок впровадження ринкових механізмів, що компенсують різні деструктивні стихійні процеси. Це завдання має вирішуватись на основі гнучких форм кооперації, координації та інтеграції спільних дій окремих суб’єктів господарської діяльності.

Для України питання підвищення конкурентоспроможності на світовому ринку є одним з найактуальніших.

Державі з повністю централізованим у минулому господарством необхідно шукати шляхи його перебудови, максимально використовувати наявні ресурси для підвищення конкурентоспроможності власної продукції на світовому ринку, де держави з ринковою економікою посідають провідне місце.

Як свідчить світовий досвід, значні зміни в організації виробництва як на національному, так і на міжнародному рівнях, сприяють створенню територіально-галузевих та інтеграційних об’єднань - кластерів.

Найважливішим показником діяльності кластерів є їх висока конкурентоспроможність на світовому ринку. Тому кластерний розвиток країни є однією з характерних ознак сучасної інноваційної економіки. Крім того, кластери являють собою комбінацію конкуренції та кооперації таким чином, що об’єднання в одних сферах допомагають успішно вести конкурентну боротьбу в інших.

У країнах-членах ЄС кластеризація є однією з умов підвищення конкурентоспроможності економіки регіонів та держави.

Зокрема, економіка Фінляндії повністю кластеризована і в ній виділено 9 кластерів, а економіка Нідерландів розбита на 20 "мегакластрів", на основі функціонування яких визначені пріоритети інноваційної політики держави.

У Данії функціонує 29 кластерів, в яких беруть участь 40 відсотків усіх підприємств країни, які забезпечують 60 відсотків експорту, та розробляється концепція кластеризації. В Австрії діють трансграничні кластери з Німеччиною, Італією, Швейцарією, Угорщиною, активізувались зв’язки з Францією та Великобританією. Розроблена політика стимулювання розвитку зв’язків між дослідними інститутами та промисловим сектором, знижені регуляторні бар’єри в інноваційних програмах, формуються центри конкурентоспроможності.

У Німеччині створено промислові кластери, а в Словенії прийнято стратегію зростання конкурентоспроможності промисловості та розроблено програму національного розвитку кластерів.

У Росії використовується кластерний підхід при розробці регіональних стратегій розвитку. Процеси кластеризації спостерігаються в багатьох регіонах Росії.

В Україні в цілому сформовано законодавство, яким визначено організаційно-правові форми об’єднань підприємств та наявні передумови для формування нових виробничих систем (кластерів) в різних сферах господарської діяльності, однак не сформульовано поняття "кластера", не визначено його види та заходи щодо створення кластерів в Україні.

Сфера розвитку кластерів в регіонах України в період з 1998 по 2006 роки суттєво розширилась та сформовано об’єднання організацій та підприємств в Хмельницьку, Луцьку, Львові, Житомирі, Івано-Франківську, Рівне, Херсоні, Севастополі та інших містах. У більшості регіонах держави проведені кластерні дослідження і запроваджуються сучасні ефективні форми об’єднаних суб’єктів господарювання.

Для України кластеризація є одним із шляхів розбудови економіки та підтримки її на належному рівні в системі світових господарських відносин.

Отже, проблема полягає у тому, щоб шляхом структурної перебудови виробництва забезпечити координацію діяльності усіх ланок технологічного ланцюга і залучити великі фінансові ресурси з метою підвищення конкурентоспросожності регіонів та держави, а також внутрішні та іноземні інвестиції, створити нові підприємства, сприяти інноваційному розвитку.

Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання

Попри зростаючий інтерес до нових виробничих систем та здійснену низку заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності України та її окремих регіонів, кількість кластерів в Україні збільшується повільно. Це обумовлено низкою факторів:

відсутність нормативного визначення "кластера", його видів, комплексу заходів щодо створення кластерів в Україні;

відсутність достатнього інформаційного забезпечення створення та функціонування кластерів в Україні;

недостатня зацікавленість малих та середніх підприємств об’єднуватись у великі виробничі системи;

невеликий досвід функціонування кластерів в Україні;

відсутність інвесторів у зв’язку з інвестиційної непривабливістю регіонів.

На сьогодні лише невелика кількість підприємств в Україні проходять або пройшли стадію неформальної кластеризації.

Проте тільки усвідомлене створення кластерів дозволить в повній мірі використати та забезпечити конкурентні переваги кластерів.

Мета Концепції

Метою Концепції є визначення загальних засад створення та розвитку кластерів для забезпечення високих темпів економічного зростання та диверсифікації економіки, а також з метою створення інноваційних кластерів; заохочення об’єднання малих та середніх підприємств у ділові мережі; формування регіональних кластерів підприємств та інституцій; сприяння створенню регіональних промислових кластерів, передусім у найбільш наукоємних і високотехнологічних галузях та виробництвах здатних кардинально змінити економічний і науково-технічний потенціал промисловості.

Визначення оптимального варіанта розв’язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

Альтернативою кластерного розвитку може бути створення інтегрованих корпоративних структур без об’єднання в кластери, зокрема, таких як асоціація, корпорація, консорціум, концерн.

Позитивним є те, що внаслідок консолідації капіталів великим компаніям належить провідна роль в забезпеченні науково-технічного прогресу, вдосконалення продукції та технологій, великі підприємства мають перевагу у формуванні багатогалузевих моделей, які дозволяють якнайкраще реалізувати науково-технічні, виробничі, збутові можливості та забезпечити найрізноманітніші потреби ринку.

Водночас відсутність конкуренції в середині інтегрованої структури, несамостійність і, як наслідок, відсутність зацікавленості збоку деяких її членів, є недоліками діяльності такої структури.

Кластеризація підсилює позитивні сторони альтернативного підходу і дозволяє подолати недоліки, забезпечуючи конкурентоспроможність економіки регіонів та держави. Крім того, кластери можуть об’єднувати підприємства і установи регіонів, так і різних країн для підвищення ефективності їх діяльності, росту виробництва праці і якості продукції, стимулювання конкуренції та інновацій, сприяння формуванню нових підприємств з урахуванням їх вигідного географічного розташування та нових робочих місць. Кластери дозволяють більш гнучко реагувати на зміну умов ведення підприємницької діяльності.

Шляхи і способи розв’язання проблеми

Дієвим інструментом реалізації масштабних фінансово-промислових проектів підприємств в умовах ринкової конкуренції можуть стати господарські товариства, об’єднані в групи за галузевим, територіальним чи іншим принципом - кластери. Ефективність кластерів забезпечується за рахунок використання географічної концентрації взаємопов’язаних галузей, консолідації зусиль промисловості і наукових центрів. Досвід створення кластерів переконує в перспективності такого підходу розвитку економіки.

Кластер - являє собою групу географічно локалізованих взаємопов’язаних компаній, постачальників обладнання, комплектувальних, спеціалізованих виробничих послуг, інфраструктури, науково-дослідних центрів, вузів та інших організацій, взаємодоповнюючих один одного для досягнення конкретного господарського ефекту та посилюючих конкурентні досягнення окремих компаній і, відповідно, кластера в цілому.

Таким чином, однією з відмінних ознак кластера серед інших організаційно-правових форм об’єднань підприємств є принцип територіальної локалізації.

Можна виділити такі види кластерів:

1. Виробничі кластери - це об’єднання підприємств, що здійснюють виробництво продукції (і супутніх послуг) шляхом виконання складальних операцій (наприклад підприємства автомобілебудування, авіаційної промисловості, суднобудування, інших галузей машинобудівного комплексу, організації будівельної галузі і виробництва будівельних матеріалів), а також об’єднання підприємств, які належать до хімічної, целюлозо-паперової, металургійної галузей, а також сільського господарства, харчової промисловості тощо.

2. Інноваційно-технологічні кластери -- це об’єднання географічно локалізованих підприємств, що пов’язані виробничими зв’язками з метою створення інноваційної продукції та надання послуг суб’єктам інноваційної діяльності.

3. Туристичні кластери - формуються на базі туристичних активів регіону і складаються з підприємств різних сфер, пов’язаних з обслуговуванням туристів, наприклад, туристичних операторів, готелів, сфери громадського харчування, виробників сувенірної продукції, транспортних підприємств та інших.

4. Транспортно-логістичні кластери - включать в себе комплекс інфраструктури і компаній, які спеціалізуються на зберіганні, супроводженні і доставці вантажів та пасажирів. Кластер може включати також організації, які обслуговують об’єкти портової інфраструктури; компанії, які спеціалізуються на морських, річних, наземних, повітряних перевезеннях; логістичні комплекси та інші. Транспортно-логістичні кластери розвиваються в регіонах, які мають значний транзитний потенціал.

Основними кластерними є:

підприємства (організації), що спеціалузуються на профільних видах діяльності;

підприємства, що постачають продукцію чи надають послуги для спеціалізованих підприємств;

підприємства (організації), що обслуговують основні галузі господарства, а також інноваційну, транспортну, енергетичну, інженерну, промислову, природоохоронну та інформаційно-телекомунікаційну інфраструктуру;

організації ринкової інфраструктури (аудиторські, консалтингові, кредитні, страхові та лізингові послуги, логістика, торгівля, операції з нерухомістю);

науково-дослідні та освітні установи і організації;

некомерційні та суспільні організації, об’єднання підприємців, торгово-промислові палати;

організації інноваційної інфраструктури: бізнес-інкубатори, технопарки, промислові парки, регіональні центри інноваційного розвитку;

організації інфраструктури підтримки малого та середнього підприємництва: венчурні фонди, центри трансферу технологій, центри та агентства з розвитку підприємництва, регіонального та муніципального розвитку, залучення інвестицій, вітчизняні фінансові установи, агентства з підтримки експорту товарів, фонди підтримки підприємництва, фонди сприяння кредитуванню, інвестиційні фонди, закриті пайові інвестиційні фонди, що залучають інвестиції для суб’єктів малого та середнього підприємництва та ін.

Для розв’язання проблеми щодо створення кластерів необхідно здійснити комплекс заходів щодо:

1. Внесення змін до законодавства щодо визначення поняття "кластер".

2. Проведення інформаційної компанії серед потенційних учасників та заінтересованих осіб щодо роз’яснення конкурентних переваг кластерів в умовах перехідної та ринкової економіки.

3. Сприяння реалізації проектів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності учасників кластера.

4. Сприяння підвищенню ефективності системи підготовки кадрів професійного та безперервного навчання.

5. Використання (створення) промислових парків і технопарків в якості інфраструктури для розвитку кластерів.

6. Зниження адміністративних бар’єрів.

Очікувані результати виконання Концепції, визначення її ефективності

Виконання Концепції дасть змогу:

прискорити створення інноваційних та регіональних промислових кластерів;

кластерів, об’єднання малих та середніх підприємств у ділові мережі, а також формування регіональних кластерів підприємств та інституцій;

підвищити конкурентоспроможність підприємств, регіонів;

забезпечити розвиток підприємницької та інституційної інфраструктури;

прискорити розвиток інноваційного сектору економіки за рахунок розробки і впровадження інноваційних моделей розвитку;

поліпшити інвестиційну привабливість регіонів розташування кластерів та забезпечити зростання залучення вітчизняних та іноземних інвестицій;

збільшити експорт товарів і послуг та взаємопідтримку при укладанні міжнародних контрактів;

підвищити ефективність системи підготовки кадрів для потреб економіки;

забезпечити інформаційно-освітню діяльності в галузі кластерного розвитку.

Створення кластерів сприятиме росту продуктивності та інноваційній активності підприємств, які входять до складу кластера, а також підвищенню інтенсивності розвитку малого і середнього підприємництва, активізації залучення інвестицій, забезпеченню прискореного соціально-економічного розвитку регіонів розміщення кластерів, що в кінцевому результаті дозволить збільшити кількість робочих місць, заробітну плату, та надходження до бюджетів усіх рівнів, підвищити стійкість та конкурентноспроможність економіки регіонів.

Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання Концепції

Джерелами фінансування проектів щодо створення кластерів можуть бути: кошти місцевих бюджетів, кошти венчурних фондів, інвестиції підприємств та організацій, гранти міжнародних організацій, а також кошти фінансових установ - учасників кластерів.